Результати пошуку слова: А то
КУЛІШ Пантелеймон – Споминки старого діда
А хто, то й так не схоче по наймах тинятись або в панському дворі довічним грубником пропадати,- і сей, надумавшись, дмухне на Січ манівцями. … А то. … Треба добре пильнувати, а то вискочать з рук, як мило в воду. … – Еге,- каже,- а ти, хлопку, ще не знаєш, що то за звіряки? … Приїхав я, аж той курінь увесь обсипаний валом.
ВОВЧОК Марко – Сестра
Побачу – й веселенька, а не побачу, то такий уже сум мене візьме, такий жаль обійме, що й світ мені не милий! … Як буду жив, зароблю – оддам, а вмру, то бог тобі оддасть! … Проводили мене хлібом-сіллю, поблагословили, а Марусечка, то й плакала за мною, що покидаю її саму. … Аби схотів, то знайдеш на свої руки муки!
МИРНИЙ Панас – Серед степів
У нього тілько зуби біліють та виблискують гострі очі з-під настовбурчених брів, а то увесь він засмалений сонцем та густо прикритий чорною кіптягою. … – А тобі хіба повилазило, що ми не порожні? … Вас бере думка: а Що, як то тілько одно марево що так часто морочить чоловіка в безмірних пісках безводного степу?
Тарас Шевченко – Гайдамаки
Руйнували, мордували, Церквами топили… А тим часом гайдамаки Ножі освятили. … Бо їх ласка… Нехай сниться Тому, в кого доля, А сироті щоб не снилась, Не снилась ніколи! … Ото дочка, а то батько – Чортова кишеня. … Забудь мої сльози, забудь сиротину, Забудь, що клялася; другого шукай; Я тобі не пара; я в сірій свитині, А ти титарівна.
Ольга Кобилянська – Царiвна
Але то дзвенить для мене – як пiсня, завсiгди мила пiсня. … чула я раз, як говорила тiтка до вуйка (а того я й до смертi не забуду), – … Врем’я, нехай би вже там до лиха i виростала собi, коби мала який грiш, а то – нiчого! … Коли мае вiльну хвилю, то най гаптуе або шие. … Лише, щоправда, коби то хлопець, а то дiвча… –
СКОВОРОДА Григорій Савич – Байки Харківські
Знай, друже мiй, i завжди спiвай отаку пiсеньку: Не той орел, що високо лiтає, А той, що легко сiдає… С и л а. … Коли може помiститися твiй розум у черевi, то затям, що так робиться не через велику твою вартiсть, а тому, що годi тобi обiйтися таким малим, як це можу я, – … – А точнiсiнько так, як iншi лiсовi птахи, –
Тарас Григорович Шевченко – Княгиня
нехай би собі годував: ми до тої каші звикли були; але от де, можна сказати, справжній спиток був: бє, було, а тобі велить лежати та не кричати, і, “не борзяся”, виразно читати четверту заповідь! … Інколи, було, й змилується та звелить придержати, але вже так випарить, що краще було б і не просити того милосердя.